Teatr założony został  w 1993 roku przez profesjonalnych aktorów  teatru Młodego Widza w Kijowie. Do roku 2003 pracował jako Kijowski Teatr Eksperymentalny na Akademii Mogiliańskiej w Kijowie,  realizując spektakle  z  klasycznego i współczesnego repertuaru światowego. W  bardzo krótkim czasie stał się niekwestionowanym  liderem ukraińskiego teatru studyjnego -przedstawienia Czekając na Godota,  Amphitrion, Łysa Śpiewaczka zdobyły liczne nagrody na europejskich festiwalach.

Od 1994 roku Zespół Anatolia Pietrowa  rozpoczął produkcję ulicznych spektakli teatralnych  które były prezentowane m.in. w Słowacji, Niemczech, Dani , Cyprze, Tunezji, Turcji, Bahrajnie  oraz na  festiwalach teatralnych  w Polsce. Znany jest z realizacji widowisk plenerowych : „Karnawał” , „Marko Piekielny”, „Pomiędzy niebem i ziemią”,         i Hołubka,  które łączą ekspresję aktorską z tańcem  i elementami o charakterze wizualnym, tradycyjnie używanymi w spektaklach plenerowych.
Obecnie pracuje i pod patronatem słynnego Kijowskiego Akademickiego Teatru Młodego.

Kiev Street Theatre KET  former known as Kiev Experimental Theatre.

The Kiev Experimantal Theatre  was founded in 1993 by a professional group of actors in the Kiev Youth Theatre.

In independent Ukraine the first collective, which was engaged in street theatre, became group of the actors of the Kyiv Youth theatre (now Kyiv academic Young theatre). Later actors were separated, having created Experimental theatre. The director Valeriy Bilchenko supervised; he has finished an actor-director's rate of the Russian academy of theatrical art, headed by the outstanding Russian director Anatoliy Vasiliev.

After several years without a normal premise, the Kiev Experimental theatre was placed in territory of Kyiv Mohyla academy with auditorium approximately on 50 places.
The first performances were spent in a premise: “Archaeology”, “And sad B” of A. Shipenko, “Shot in autumn garden” of A. Chekhov.
Valeriy Bilchenko has received “Kyiv Pectoral” for best direction for “And sad B”, by the best performances of Kyiv admitted “And sad B”, “Shot in autumn garden”.
Except for the numerous Ukrainian awards, the Experimental theatre went on tour on Europe, receiving the awards and on the international festivals.

Since 1994 the theatre is engaged in producing  Street Theatre. I will mention a few of the productions that have particularly  stuck in my mind: The Dreams or Carnival" and “Between Heaven and Earth” . These  are powerful outdoor performances. They have been performed at international festivals in Byelorussia, Denmark, Germany, Tunisia and  Poland.

                                                                                                      Київський вуличний   театр КET  створений з Київського   експериментальнoгo театрa.

В незалежній Україні першим колективом, який займався вуличним театром стала група акторів Київського Молодіжного театру (нині Київський академічний Молодий театр). Пізніше актори відділилися, утворивши Експериментальний театр. Керував режисер Валерій Більченко, який закінчив акторсько-режисерський курс Російської академії театрального мистецтва (ГІТІС), очолюваний видатним російським режисером Анатолієм Васильєвим.

Після декількох років без нормального приміщення, Київський експериментальний театр був розміщений на території Києво-Могилянської академії, з глядацькою залою приблизно на 50 місць.
Перші вистави відбувалися у приміщенні: “Археологія”, “І сказав “Б”
А. Шипенка, “Постріл в осінньому саду” А. Чехова.
Валерій Більченко отримав “Київську пектораль” за найкращу режисуру за “І сказав “Б”, найкращими виставами Києва визнавались “І сказав “Б”, “Постріл в осінньому саду”.
Окрім численних українських нагород, Експериментальний театр гастролював Європою і здобував нагороди і на міжнародних фестивалях

Паралельно з роботою над камерними виставами, театр створював і вуличні вистави.
Перша вулична вистава України відбулась у липні 1993 року в Севастополі на театральному фестивалі “Херсонеські ігри”. Режисером був Валерій Більченко, вистава мала назву “Твір №3”.
Саме місце проведення не було єдиним вражаючим фактором. Наприклад, в одному епізоді з вікна виглядав актор у формі міліціонера, грав свій епізод і ховався, а через деякий час з вікна, під вереск публіки, падав манекен, одягнений в ту саму форму. Ще однією деталлю, що наближало виставу до безпосереднього життя міста – пожежа в одному з вікон сусіднього будинку. Деякі глядачі сприймали це як частину “Твору №3”.
Ця вистава не була прийнята театралами і більше ніколи не гралася.

Наступним вуличним спектаклем стала постановка Анатолія Петрова. Назва її – “Твір №4”. Прем’єра відбулася в Києво-Могилянській академії в 1994 році. У виставі широко застосовувались ходулі, катання на роликових ковзанах ін.
Ця вистава була зіграна більше ніж раз, і була представлена на театральному фестивалі “Золотий Лев” у Львові. Тоді почалася співпраця театру з театром “Воскресіння”, художній керівник Ярослав Федоришин.

Не припинялася робота Експериментального театру і над камерними виставами. Наступними стали “Істен матч” (“Східний марш”), “Чекаючи на Годо” (цю виставу сьогодні можна побачити на малій сцені Молодого театру) В 1997 році театр залишив Валерій Більченко. Новим художнім керівником став Олександр Ігнатуша. Він поставив у театрі “Амфітріон” Семюеля Беккета. Ця вистава взяла “Київську пектораль” за кращу сценографію – Володимир Карашевський.Але Ігнатуша також пішов з театру і через деякий час місце художнього керівника зайняв Анатолій Петров. Він робив ставку на вуличні вистави, але не забуваючи і про класику, для постановки якої запрошувались інші режисери.

Gallery